Хочу розповісти про людину, яка вже 12 років є серцем Чорнобаївського РЕМ – про
Батуріна Юрія Володимировича, по
простому ЮрБата, інженера з комп’ютерних систем.
Саме від його професійних
вмінь та навичок залежить робота комп’ютерної РЕМу, що працює безперебійно.
Це щира людина,
іноді дивуєшся звідки в нього беруться сили, наснага, оптимізм та терпіння
вирішити всі проблеми, які виникають в його житті.
Юрій Володимирович – людина спорту, постійний учасник всіх футбольних змагань, які
проходять в Чорнобаївському районі. А ще
капітан футбольної команди РЕМ з
міні футболу, турніри якого щорічно проходять в ПАТ «Черкасиобленерго». Саме
завдяки йому наша футбольна команда
входить в число кращих команд товариства. Він гуртує команду спортсменів і для
участі в змаганнях весняної спартакіади. Там наші спортсмени завжди в десятці
перших.
Юрій Володимирович часом уникає розмов про службу
в армії, бо він - учасник бойових дій,
три роки поспіль очолює Спілку ветеранів
Афганістану Чорнобаївського району. Саме під час його головування Спілка
ветеранів Афганістану активізувала свою роботу
і в даний час займає одне з провідних місць в громадському житті району.
Члени Спілки постійно дбають про своїх бойових побратимів, проводять спортивні
турніри, організовують зустрічі з учнями шкіл району та пізнавальні екскурсії
до навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної
служби України, що в селищі Оршанець Черкаської області, він пропагує програму
«Енергетика очима дітей» товариства, навчає правилам електробезпеки.
ЮрБат (саме так
його звуть у РЕМі) - людина честі і слова, які б проблеми не виникали, він
завжди вислухає, допоможе зарадить, підкаже як вирішить.
Надійний тил Юрія
Володимировича - є його сім’я. Дружина Світлана і дві донечки Катя та Саша теж
дуже люблять спорт, бо цю любов Юрій
Володимирович прививав їм ще з малечку. Сім’я Батуріних неодноразово була
учасником та призером Всеукраїнського фестивалю
«Мама, тато і я – спортивна сім’я».
Він проти неправди, завжди за справедливість. В наш час це
велика рідкість і жити з такими принципами важко. Для ЮрБата щастя – це його сім’я, його
друзі, робота, життя. З ним можна йти в розвідку, бо він ніколи не зрадить, не
підведе, не обмане, а навпаки, зрозуміє,
допоможе і витягне з-під любого льоду.
Він має велику силу духу, смисл його життя – це
активний спосіб життя. Юрій Володимирович завжди, не роздумуючи про наслідки,
віддає себе всього без залишку іншим – свій час, своє здоров’я, кошти.
Я бажаю, щоб він завжди вірив в свої сили,
ніколи не зупинявся перед труднощами, не втрачав оптимізму, щоб його щире серце
ніколи не боліло. Ми, його друзі, завжди підтримували і підтримуватимемо в
усьому.
І.Ярмоленко