Хочу розповісти про людину, яка вже 12 років є серцем Чорнобаївського РЕМ – про Батуріна Юрія Володимировича, по простому ЮрБата, інженера з комп’ютерних систем.
Саме від його професійних вмінь та навичок залежить робота комп’ютерної РЕМу, що працює безперебійно.
Це щира людина, іноді дивуєшся звідки в нього беруться сили, наснага, оптимізм та терпіння вирішити всі проблеми, які виникають в його житті.
Юрій Володимирович – людина спорту, постійний учасник всіх футбольних змагань, які проходять в Чорнобаївському районі. А ще капітан футбольної команди РЕМ з міні футболу, турніри якого щорічно проходять в ПАТ «Черкасиобленерго». Саме завдяки йому наша футбольна команда входить в число кращих команд товариства. Він гуртує команду спортсменів і для участі в змаганнях весняної спартакіади. Там наші спортсмени завжди в десятці перших.
Юрій Володимирович часом уникає розмов про службу в армії, бо він - учасник бойових дій, три роки поспіль очолює Спілку ветеранів Афганістану Чорнобаївського району. Саме під час його головування Спілка ветеранів Афганістану активізувала свою роботу і в даний час займає одне з провідних місць в громадському житті району. Члени Спілки постійно дбають про своїх бойових побратимів, проводять спортивні турніри, організовують зустрічі з учнями шкіл району та пізнавальні екскурсії до навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України, що в селищі Оршанець Черкаської області, він пропагує програму «Енергетика очима дітей» товариства, навчає правилам електробезпеки.
ЮрБат (саме так його звуть у РЕМі) - людина честі і слова, які б проблеми не виникали, він завжди вислухає, допоможе зарадить, підкаже як вирішить.
Надійний тил Юрія Володимировича - є його сім’я. Дружина Світлана і дві донечки Катя та Саша теж дуже люблять спорт, бо цю любов Юрій Володимирович прививав їм ще з малечку. Сім’я Батуріних неодноразово була учасником та призером Всеукраїнського фестивалю «Мама, тато і я – спортивна сім’я».
Він проти неправди, завжди за справедливість. В наш час це велика рідкість і жити з такими принципами важко. Для ЮрБата щастя – це його сім’я, його друзі, робота, життя. З ним можна йти в розвідку, бо він ніколи не зрадить, не підведе, не обмане, а навпаки, зрозуміє, допоможе і витягне з-під любого льоду.
Він має велику силу духу, смисл його життя – це активний спосіб життя. Юрій Володимирович завжди, не роздумуючи про наслідки, віддає себе всього без залишку іншим – свій час, своє здоров’я, кошти.
Я бажаю, щоб він завжди вірив в свої сили, ніколи не зупинявся перед труднощами, не втрачав оптимізму, щоб його щире серце ніколи не боліло. Ми, його друзі, завжди підтримували і підтримуватимемо в усьому.
І.Ярмоленко