З юних років мріяв стати художником, а обрав енергетику. Це про Олександра Бондаренка. Чоловік родом із села Мошни. 30 років він віддано трудиться на енергетичній ниві Черкащини. Працювати почав у 27 років. Нині йому 57, але зі справою свого життя не розлучається і досі.
Від музики до енергетики
За професією Олександр Володимирович технік-електрик. Після закінчення технікуму буквально рік пропрацював черговим монтером на місцевому заводі. Достойного працівника помітило керівництво Черкаського РЕМ і покликало на роботу. Два роки пропрацював майстром бригади. З того часу і до сьогодні він монтер оперативно-виїзної бригади Мошнівської енергодільниці Черкаського РЕМ.
- Я люблю професію монтера, вона не важка, а навпаки дуже цікава, її просто треба знати і полюбити. Але скажу відверто, ніколи не думав, що буду енергетиком. Я взагалі готувався стати художником, був музикантом, танцював, навіть за кордон їздив, але вступив у Черкаський технікум на електрифікацію, - каже Олександр Бондаренко.
Династія монтерів
Професія електромонтера обрала його сама, переконаний чоловік. І невипадково. Адже його батько теж присвятив своє життя енергетичній галузі.
- Мій батько 42 роки проробив в енергетиці. На жаль, його вже немає з нами. Теж монтером ОВБ був, але в Кіровоградській області. У нього персональна пенсія була, грамоти різні міністерські, хвалили його дуже, - згадує Олександр Володимирович.
Енергетику Олександр Бондаренко перейняв не лише у свого батька, а й передав дітям. Чоловік разом із дружиною виховує трьох дітей. Один з синів теж пішов шляхом батька та діда.
- Мій син теж працює у Мошнівській енергодільниці монтером лінійної бригади. Допомагаю йому і словом, і на практиці, слухає мене. У нас ціла династія виходить, - гордо заявляє Олександр Володимирович.
Сьогодні Олександр Бондаренко справжній ас у своїй роботі. Разом з іншими працівниками обслуговує ввірені їм лінії електропередачі. До всього, чоловік напрочуд відданий роботі. Підтвердженням цього є й випробування стихіями. А їх за 30 років вистачало. Він один із тих, хто докладав чимало зусиль, аби якнайшвидше ліквідовувати наслідки негоди.
- Раніше зими були не такі як зараз. Ми бувало працювали під снігопадами тижнями, і вдень, і вночі, - пригадує Олександр Володимирович. - А буревії які були! Працювали стільки, скільки вистачало сил, аби відновити лінії електропередачі.
Майстер на всі руки
У Мошнах чоловіка знають не лише як досвідченого монтера, а й як прекрасну людину. Він легкий на вдачу та привітний до людей. Таким його зробило життя і так про нього відгукуються земляки. У рідному селі чоловіка знають чи не в кожному дворі.
- Знає мене весь район, кожен дім, бо майже скрізь я був, - каже він. - Пройти селом не можна спокійно, всі вітаються, впізнають, та я всіх і не пам’ятаю.
До своєї роботи Олександр Бондаренко ставиться дуже відповідально. Через це користується авторитетом і серед колег. Вони про нього відгукуються як про людину вольову та рішучу.
- У нашій роботі потрібна надійність, ми працюємо удвох і покладаємося лише на себе та свої сили, і про нього скажу, що він дуже надійний колега, - говорить водій ОВБ-2 Мошнівської енергодільниці Черкаського РЕМ Микола Остапець.
Те, що працює Олександр Володимирович на совість, підтверджує й інший колега. Більше того – називає вродженим електромонтером.
- По опорах він краще ходить, ніж по землі. За 30 років стільки раз піднятися на них – це не кожен зможе. А це все треба робити ще й на лазах, - каже старший майстер Мошнівської енергодільниці Черкаського РЕМ Сергій Токаренко.
Попри любов до енергетики, Олександр Бондаренко не втратив інтерес і до захоплень юних років. Сьогодні, як і кілька десятків років тому, він у вільний від роботи час малює. Не полишив і музику. Більше того, улюбленець публіки грає у духовому оркестрі Мошнівської громади.
Вистачає сил та натхнення і на нові захоплення. Крім музики, Олександр Бондаренко обожнює зимову риболовлю, а ще в’яже теплі речі.
На запитання про те, як поєднати таку серйозну та відповідальну професією з величезним творчим багажем, відповідає не замислюючись: треба любити життя і цінувати кожен день.
До пенсії Олександру Володимировичу лишилося трохи більше двох років, але стояти на варті електромереж Черкащини планує і після неї. Адже саме від таких працівників, як він, залежить безперебійне електропостачання всього району. А нести світло в кожну домівку – справа його життя.