Рік тому Дмитро звільнився із ПАТ "Черкасиобленерго" і поїхав шукати кращої долі за кордон. Кращою доля не стала - важка праця по 12-ть годин, один вихідний, жахливі умови проживання. Але головне, 400 євро, що залишалися після всіх витрат не варті життя за тисячі кілометрів від родини. Пропрацювавши вісім місяців у Польщі він вирішив повернутись на рідне підприємство.
Дмитро близько шести років працював водієм у ПАТ "Черкасиобленерго". Піти змусила криза у Товаристві, залишитись змоги не було.
- Півроку не бачив зарплати. Я був у безвиході: безробітна дружина і маленька донечка, допомогти нікому. Як жити? Як утримувати сім’ю? Звільнився із підприємства, шукати роботу в Україні навіть не намагався. Вирішив їхати до Польщі, - розповідає Дмитро.
Процедура з працевлаштування забрала близько двох місяців. Місце роботи для Дмитра знайшла фірма-посередник у польському місті Зелена Гура, разом із дорогою послуги з працевлаштування вартували 200 євро, ще сто потрібно було мати з собою на прожиття.
Реальна картина буденності українського заробітчанина у Польщі дуже відрізнялась від тієї, яку малювали посередники. Навіть сам Дмитро, який думав що готовий до складнощів, зрозумів що помилявся.
- Я знав, що буде важко, але що на стільки навіть уявити не міг! - згадує він.
Витримав Дмитро вісім місяців, розрахувався і повернувся до дому. На нього чекала родина і приємні новини, що рідне Товариство вийшло з кризи, заборгованість по зарплаті виплачена, а керівництво докладає усіх зусиль щоб покращити умови праці та забезпечити робітників усім необхідним.
- Не хочу нікуди їхати. Хочу знову бути у своєму колективі. Я скучив за людьми з якими працював, а вони, впевнений, за мною, - поділився Дмитро.